Громадська Організація «Волонтерський Лідер»

Оселедець, чуб, чуприна – символізм зачіски запорізьких козаків

Описуючі в у своїй уяві справжнього українського козака, неодмінно звертаєш увагу на його особливу зачіску – чуб (по народному – «оселедець»). Але чому і з якої причини з’явилась така форма зачіски?

Така форма покриви голови була не примхою та модою і мала велике символічне значення для козака. Носити таку зачіску мали можливість не всі, але тільки ті козаки, які прийняли хрещення вогнем. Справа в тому, що за давньою козацькою легендою, під час військових протистоянь український воїн порушував Господні Заповіді і після смерті мусив розплачуватися у небесному суді та потрапити до пекла. Козаки ж вірили, якщо борониш свою батьківщину від навали то Господь обов’язково витягне їх з того пекельного місця і може це зробити, саме схопивши за довгий чуб на голові.
Чуб мали носити на лівій стороні голови, щоб волосся скидувало нечисту силу, яка ніби сиділа у козака з тієї сторони і підштовхувала на недобрі вчинки. Таку зачіску не мали права носити не обстріляні козаки, боягузи, брехуни та злодії.
ЧУПРИНА
Питалися козака:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»

«А причина то така:
Як на війні згину —
Мене ангел понесе
В небо за чуприну».

Питаються мужика:
«Що то за причина,
Що в вас гола голова,
А зверху чуприна?»

«А причина то така:
Нас біда обсіла —
Голимося до крівлі,
Щоб кузка не їла!»

Перш за все скажу, що чуприна і чуб – не одне і те ж, як дехто думає, а зовсім два різні типи зачіски.
Чуб підстригався так: над лобом, на скронях і на потилиці волосся голилося чи стриглося налисо, і тільки серед голови залишали на долоню широке, кругле пасмо довгого волосся. Його розчісували на всі боки і підстригали кругом — вище над лобом, а нижче на потилиці.

Таким чином голені місця прикривались чубом і здавалось, що голова вся у волоссі; тільки коли чуб закочувався вітром, то лису голову було видно, і від того обличчя людини робилось войовничим. Чуба носили пани, городові козаки і посполиті; тільки пани підстригали його вище, на польський лад.
Зовсім інакше підстригалась чуприна. Вся голова голилась чи стриглась наголо, над самим же лобом залишали кругле пасмо волосся пальців у три ширини. Волосся те часом відростало в довгу косу, яку можна було зачесати на лівий бік, або обвести кругом голови і замотати за ліве вухо, або просто довести до нього і замотати. Та найчастіше коса була не дуже довга, тільки спускалась на вухо, і кінець її теліпався на плечі.
У маленьких хлопчиків чуприну стригли у рівні з бровами, щоб не лізла в очі. У старших голова не завжди була ідеально виголена, заростала невеликим волоссям і так залишалася подовгу. Особливо так було у старих дідів, котрі не любили чепуритися. Чуприну носили запорізькі козаки, ті люди, котрі мали якісь відносини з ними, як от чумаки, і ті селяни, котрі жили близько до Запорожжя.

В Україні існував навіть спеціальний термін “чуприндир” — хоробрий, як запорожець, котрий носить чуприну на голові. У поляків же військова зачіска зовсім інша — дуже високо підстрижене волосся кругом на голові — воно більше нагадує зачіску наших селян.

Але радянським ученим вникати в усі ці тонкощі влада “не рекомендувала”. Після знищення Січі московські окупанти силою голили чуприни всім козакам, а непокірних страчували. Навіть коли в 1788 році було утворене Чорноморське військо, деякі поміщики у козаків відрізали на голові чуприни і цим позбавляли козацької честі, якою вони дорожили і у кріпацькому званні, визнаючи себе не кріпаками, а козаками.

Незважаючи на всі заборони ще до 70-х років XX століття в деяких українських селах чоловіки голили голови і залишали невеликий чупер як ознаку свого козацького походження.

Усі ці факти переконливо свідчать: козаки — продовження давньої військової формації воїнів-кшатріїв. За часів Київської Русі вона існувала як боярсько-лицарський стан, який виконував функції прикордонної сторожі.

Сучасні варіанти стрижок і укладок в стилі козаків

Зіркові варіанти стрижок в стилі козаків